Отримавши запрошення ми почали організовувати поїздку: збирати намети, альпіністське, кострове і господарське спорядження. Для поїздки обирали найдостойніших із Ольберів. Окрім нас, представляти Кузнецовськ поїхали і легкоатлети. Сформувавши таку сильну збірну, ми розраховували на хороші результати. Ми розподілили обов’язки, призначили командирів груп, спакували спорядження і 26 червня вирушили в дорогу. До Одеси добиралися поїздом, а далі – замовили автобус. Спершу поїхали в магазин «Метро», адже необхідно було купити багато їжі, щоб прожити 15 днів. Зкупившись ми поїхали на місце проведення табору. Для проведення Джамборі було обрано дуже мальовничу територію: біля лісу на п’ятнадцятиметровому піщаному урвищі, а далі – безмежні простори Чорного моря. Усі команди живуть окремими таборами неподалік один від одного, самі готують їжу, підтримують порядок на своїй території.
Ми швидко розчистили галявину, розставили палатки, завгоспи збирали спорядження і продукти в окремих палатках, викопали ями для продуктів і сміття, навісили над табором тент, щоб сонце не пекло і дощ не намочив, а всі інші пішли по дрова. Приготували поїсти, а тоді розділилися хто куди: одні, змучені дорогою, пішли спати, другі – із морем привітатися, а ті, хто в таборі вже не вперше, пішли до старих друзів, де сиділи біля вогнища та співали пісень. Ми поділились на 5 груп – кожна група чергувала по 1 дню. В обов’язки чергових входило: три рази на день варити їсти і підтримувати порядок у нашому таборі. Окрім того, з кожного табору обирали по 2 чоловіка на нічне чергування. Наступного дня чергові нас розбудили, і ми пішли на море вмиватись і купатись, потім поїли і почали готуватись до урочистої лінійки на честь відкриття табору. Хлопці і дівчата репетирували представлення нашої команди і девіз. Лінійка розпочалась тільки після обіду, команди вистроїлись по периметру головної галявини, організатори табору прослухали девізи команд, прийняли рапорт, а потім тогорічні переможці підняли під звуки державного гімну прапор України. Так і було відкрито табір. Наступного дня все йшло по розпорядку. Ми, прийшовши з моря, пішли на лінійку, там оголосили екологічний конкурс – усі збиратимуть сміття. За зібране сміття платили своєрідні гроші – пандорики (це проста друкована листівка). Потім кожен табір мав організувати у себе аукціон (тобто якісь розваги, цікаві ігри, спуск з обриву і т.п.). Щоб прийняти участь в аукціоні потрібно було заплатити заробленими пандориками. Всі наші хлопці пішли збирати сміття, а в таборі залишилось тільки 3 чергових. Наш табір зібрав лише 80 пандориків – сміття навколо було дуже мало, і ми ніде не приймали участь, тому що гроші залишили на аукціон, куди кожна команда давала якусь річ, а інші торгувалися за придбання цієї речі. Того ж вечора ми представили свою пісню, яку написав Василь Дубовець, ми її трішки переробили під тему Аватар і заспівали. Інші табори також дуже красиво представляли себе – хто піснею, хто танцями. 
Пізно ввечері повинна була початися нічна гра, де учасники мали, орієнтуючись по зірках, визначити сторони горизонту, азимут, і знайти 10 контрольних пунктів. Доки чекали початка гри, вкрили одне дерево електричними гірляндами, сиділи під ним і співали пісень. На гру ми виставили 2 команди – старших і середніх. Гра була досить цікава. Після гри весь табір одразу заснув, адже цей день був дуже насичений. Наступного дня на лінійці оголосили переможців нічної гри, сказали що цього дня буде проводиться квест-гра «Дослідження Пандори». Ця гра теж була цікава. Нам видали 11 конвертів і дали 1 підказку. Ми повинні були зрозуміти де знаходиться друга підказка – слово і цифра, і ми мали відкривати конверт із таким самим словом і рухатись далі по підказках (які, між іншим, були заховані і в лісі, і у таборах, і у керівників). Тому, керуючись своєю логікою, ми повинні були просуватися все далі і далі. Окрім того, потрібно було ще й підраховувати цифри і якщо на фініші повідомлять, що число, яке отримали – правильне, вважається, що команда перемогла. Багато команд до фінішу не дійшли. Наша – дійшла, але не ввійшла в трійку переможців. Після такого насиченого дня мала проходити ще одна нічна гра, але через дощ її відмінили, тому вечір ми проводили хто в себе в таборі, а хто як завжди сидів із друзями з інших таборів. П’ятого дня ми скупались в морі, поїли, і, як завжди, пішли на лінійку. Там оголосили переможців квест-гри – Білгород-Дністровських скаутів. Планів на день було чимало: тренування на трасах, спуск дюльфером, конкурс обідів і аукціон, конкурс одягу і нічна гра (якщо буде хороша погода). Ми так захопились трасами і спуском на дюльфері, що забули про конкурс обідів. Проте ми відвідали аукціон, де вторгували багато речей. Більшість з них – цікаві дитячі іграшки – ми віддали наймолодшому учаснику – п’ятирічному Стефану, який відпочивав зі своєю мамою у нас в таборі. Пообідавши, ми почали робити костюми на вечір: взяли кольорові пакети і зробили костюми, схожі на одяг аватарів. Нічну гру знову відмінили, тому під шурхіт дощу ми знову сиділи біля вогнища (наше кострище прикривав тент), співали пісні, а потім потихеньку розходились спати. Шостого дня ми, прийшовши з моря і поснідавши, вже стояли на лінійці. На цей день були заплановані продовження тренувань, конкурс талантів і нічна гра, яку проведуть за будь-яких обставин. Ми пішли на море, грали там у волейбол і засмагали, адже вчора ми досить добре потренувались. На вечір талантів ми нічого не змогли приготувати (хоча довго над цим мізкували), тому просто сиділи і дивились як виступають інші команди. Хтось ставив сценки із життя табору, хтось танцював і співав пісень. Вночі ми пішли на гру. Нам дали завдання знайти 10 світлячків які пересуваються по території всього табору. Ми знайшли 9 і, жахливо втомлені, пішли спати. Сьомого дня на лінійці оголосили, що команда Ольбери зайняла друге місце в нічній грі (перше місце зайняла команда Фламінго із Молдови). Цього дня проводилися змагання на трасах і по спуску дюльфером. Змагання на трасах було досить важке і пройти його міг не кожен, проте з нашої команди участь приймали майже всі. Це змагання проходили увесь день, тому з нетерпінням чекали результатів. Пообідавши, пішли на море, і повернулись тільки на вечерю. Наступного дня на лінійці оголосили результати змагань. На нашу радість, серед всіх переможців двоє були із Кузнецовської команди – Панченко Петро із молодшої групи, і Костючик Сергій із середньої. Вони показали найкращу техніку і найкращий час. День, як завжди був дуже насиченим. Ми приймали участь в грі з вогнем: гасили вогнище, стрибали через багаття, бігали через димові завіси. Ввечері на пляжі кожна команда виклала 5-7 метрову фігуру – знак Зодіаку на піску. Коли стемніло, ці фігури підпалили, і з обриву цікаво було спостерігати, як вони горять. Команда «Екстрим» із Києва показувала вогняне шоу. Всі були просто в захваті, адже не щодня побачиш як діти голіруч приборкують вогняну стихію, як палаючі поі (м’ячі або кульки на мотузці) виписують у повітрі візерунки, від яких неможливо відірвати погляд. Зранку на лінійці ми отримали грамоти за участь у вогняних змаганнях. У цей день проходила гра на воді, де потрібно було плавати та пірнати. Окрім того, проходила інтелектуальна гра на час, де учасники бігали по лісу від етапу до етапу і відповідали на запитання по фільму Аватар. Ми намагалися усе зробити якнайшвидше, тому, пройшовши змагання на воді, одразу пішли переодягатися і вирушили на інтелектуальну гру, де досить швидко впоралися з усіма завданнями. Потім проводився конкурс плавзасобів (кожна команда повинна була зробити корабель із підручних матеріалів). Десятого дня на лінійці ми отримали 3 командних грамоти. Дві із них за перше місце в змагах на воді, інша – за 3 місце в інтелектуальній грі. Вдень відбувся конкурс піщаних фігур. Наша команда зробила із піску планету Земля. Ми купалися в морі, грали у волейбол, засмагали, а ввечері справляли свято Івана Купала: усі вийшли на пляж, дівчата кидали вінки в море, а хлопці їх ловили. Потім усі разом стрибали через багаття.
Наступного дня після лінійки ми пішли на пляж. Там до обіду грали в м’яча, а пообідавши, натягнули мотузки щоб спускатися з обриву. Керівники табору, тим часом, організовували головну гру табору – Стежину Хитрого Аватара. Лише ввечері вони прийшли і розповіли нам, як і де буде проводитися гра. Дванадцятого дня ми поїли і пішли на море. Лінійка не проводилася, адже усі готувалися до змагань. На морі ми не затрималися довго – вчили вузли і пісню, яку мусили заспівати. Нарешті почалася гра. По всьому лісу були розкидані 25 етапів. Команда повинна пройти кожен етап і, крім того, набрати мінімум штрафів. Етапи були складні і потребували серйозної спортивної підготовки, адже потрібно було стрибати і переправлятися, лазити по навісним драбинами і спускатися з обриву, перелазити по жердинах і розпалювати багаття. Ми виставили усі три групи Кузнецовської команди: молодшу, середню і старшу. Загалом команд було так багато, що останні добігали стежину вже ввечері. Після змагання усі були дуже брудні і стомлені, тому швидко скупалися в морі і пішли спати. Наступного дня лінійка почалася пізніше ніж звичайно через те, що судді підраховували результати і готувались до закриття змагань. На лінійці оголосили, що серед молодших команд Ольбери зайняли ІІ місце на Стежині Аватара, а серед середніх – І місце. Але це був лише початок. Нам вручили значки, медальйони, грамоту за наші костюми, тим хто виграв трасу – пам’ятні кружки із їхніми фотографіями. Усього за час перебування у таборі Ольберам було вручено 25 грамот за призові місця в командних та особистих змаганнях. Потім опустили прапор під державний гімн України, що означало завершення цьогорічного табору. Після лінійки всі ще довго фотографувались на пам'ять, а після вечері пішли до величезної ватри, де співали пісні і прощалися доки від 4 метрового вогнища залишився тільки попіл. Лише на світанку розійшлися. 14 го дня більшість таборів їхали додому. Ми вирішили довше поспати, потім поїли, і пішли проводжати від’їжджаючі команди. Ввечері в таборі залишились тільки ми і ще дві команди – із Луцька та Запоріжжя. День пройшов швидко. Ввечері ми пішли прощатися із Запорізькою командою, адже виїжджали вони о 6 й ранку. Останнього дня ми прокинулись рано. Чергові зварили їсти, помили посуд, пішли на море покупались, а тоді вже почали збирати табір. По традиції спалили непотрібні речі і закопали банку тушонки – щоб повернутися сюди наступного року. Приїхав наш автобус, ми швидко загрузили всі наші речі, сіли та й поїхали. В Одесі сіли на потяг і вирушили додому. В потязі ще прощалися з Луцькими командами і вийшли в Рівному, звідки й поїхали додому в рідний Кузнецовськ. Цей відпочинок був не просто відпочинком на березі Чорного моря. Діти безупинно набирали нових навиків і новий досвід. Вони навчились варити їсти, розводити багаття, навчились хитрощам туризму і самостійності, окресли і засмагли. Але найголовніше – вони навчились бути однією командою, жити однією сім’єю, знайшли нових друзів із різних міст, і дуже весело та з користю провели час! За цей відпочинок ми дякуємо нашим спонсорам: міським депутатам, відділу сім’ї та молоді та міськвиконкому, які виділили кошти на цю поїздку. Ще хочемо подякувати нашим керівникам: Журавльовій Марині, Ковальцю Сергію, Бабіку Андрію і організаторам табору – Бєлгород-Дністровським – скаутам за їхню сумлінну працю та за 14 днів цікавих і незабутніх днів!



 Учасник табору, учень 10-А класу гімназії
  Костючик Сергій
 Учениця 10-А класу ЗОШ №3
  Нікітчук Євгенія