(Продолжить)

Що ж тут особливого? Ранок - це вже щось неймовірне! Вилазячи з намету ми вже відчуваємо приємний запах чистого і теплого моря, йдемо на руханку і, саме тут наше тіло відновлює своє здоров’я, втрачене на протязі року в наших містечках і мегаполісах. Після руханки і сніданку в підтаборах ми всі збираємось на лінійку, де кожного ранку ми слухаємо корисну для нас інформацію: чергування, розпорядок дня, і звичайно нагородження за ігри в яких ми займали призові місця. Цього року наша команда отримала найбільше призових місць в іграх, та змаганнях! Як же було приємно виходити за грамотами! На цей раз темою нашого табору був цікавий фільм «Аватар». Ми малювались як Аватари та племя На’ві, співали і грали як вони, ми намагались жити життям планети Пандора. За це хочеться  вельми голосно сказати ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ нашим виховникам і організаторам цьогорічного табору, адже він був переповнений несподіванок, цікавих і нових ігор. Після лінійки кожен день відрізнявся від попереднього. Були чи то ігри (в цьому році було аж дві нічні гри), чи то змагання, чи тренування, вікторини, аукціон і навіть вистави і конкурси. Нарешті настав вечір якого ми всі так чекали, саме ввечері коли маленькі пластуни нашого табору вже дуже втомлені, більш дорослі починають свою активну і дружню діяльність, майже в кожному підтаборі приблизно в половину десятого починаються ігри, веселощі, розповіді біля вогнища, а в деяких навіть гітара і чудові пісні, які моє серце і душа ніколи не забудуть. Це були незабутні вечори! Де ще так легко і просто будуть спілкуватись люди з різних міст України? З самих різних, ось як на мій погляд найкраще між собою в цьому і в минулому році спілкувались групи з Запоріжжя «Юніт», з Луцька «Фаворит», з Кузнєцовська «Ольбери», я дуже любила сидіти біля вогнища з цими хлопцями та дівчатами, це надійні друзі і приємні знайомі, завдяки ним, я дізнавалась багато нового, цікавого і корисного, і саме там, в таборі, біля вогнища я забувала про все на світі: про час, міських друзів, батьків - я забувала про все і жила виключно життям табору... Спілкування з друзями надавало мені нових кольорів, в таборі я була по справжньому щаслива. І знову ранок, знову руханка, ігри, змаги, розповіді і пісні біля вогнища…
Ну ось наші щасливі дні проживання в таборі  закінчуються і повертаємось назад в шалений ритм життя, забруднене і жарке місто, до рідних друзів і коханих батьків. Як важко їхати з табору: прощання, сльози, смуток, все це нереально важко, але коли ми вже вдома ми радіємо тому, що ми були там, що ми грали, відпочивали, і звичайно ми сподіваємось що в наступному році ми знов завітаємо в наш улюблений ліс до дорогих нам людей і цікавого таборового життя
Табір в якому хочеться бути, жити, відпочивати. Саме тут пластуни і навіть дорослі виховники вчаться готувати (адже на вогнищі це не так як вдома!), вчаться долати біль, смуток, лінь, вчаться жити і радіти, саме тут вчаться керувати малою групою і бути справжніми лідерами. Я вважаю що кожна дитина, та навіть і доросла людина повинна побувати в наметовому таборі в Лебедівці, аби загартувати свій характер, відпочити, очистити своє тіло від втоми, злості, брехні і навантаження. Завітайте на «Чорне Море» і ви самі упевнитесь в правдивості моїх слів!
До нових зустрічей!
Ласкаво просимо на 15 Ювілейний Джемборі «Чорне море – 2011»!

Пластунка учасниця станиці «Білгород»                              Карина Деде