Сежками Героїв 2012

Все починалося з розповідей про цей чудовий, але тяжкий похід….

І ось ми вже в поїзді, хвилюючись їдемо на ці змагання. Вранці, коли ми приїхали    в Івано-Франківськ, то трохи погуляли по місту, побачили перший в Україні пам’ятник Пластунам (приємно що частку коштів ми також внесли на створення цієї скульптури) та відвідали пластову оселю, де напилися чаю та перечекали спеку. На автобусі добралися до старту. Пізно вечором нас чекала ватра, на якій потрібно було представити свою команду. Ми всі разом заспівали пісню про наше місто (слова та музика нашого вчителя по співам Володимира Шевченко). На старті було 19 команд, потім ще підходили команди, судді перевіряли документацію та надавали інструкції. О 12 годин ми стартували. Перший день був найважчим через недостачу води і жахливу спеку, але ми йшли і йшли. Під вечір нас чекала «березова переправа» - такі собі завали всіх позначених на мапі стежок, (після цього ненавиджу берези). Як завжди спали як убиті! Першого дня ми пройшли 16 км. Другого дня було трохи легше. Було так само жарко, але дув вітерець. Цього дня були різні підйоми. Незважаючи на труднощі, це нас це не зупинило. На третій день почалось саме цікаве – ми піднялися на Горгани, де побачили сніг і почали кататися на п’ятій точці. На слідуючий день ми здолали крутий підйом на вершину Горган Ілемський. Снігу було більше, запаси води швидко щезли, але ми їли сніг та варили їжу на талій воді. Нарешті піднялися на Яйко Ілемське, пішли по хребту під палючими сонячними променями. Ось так – готувались до «зими», а маємо липневу Одеську погоду! На вершині ми побачили пам’ятник одного із видатних українських вояків. На слідуючий день ми зробили напів-дньовку і піднялися на вершину Молода. З неї було видно наш попередній маршрут, потім був різкий майже вертикальний спуск і ми скинувши трохи менше кілометра по вертикалі, у сутінках опинилися на дорозі. Там була широка річка  Молода, в якій ми вже по традиції покупалися. Скоротивши маршрут ми дісталися до пластового табору «Сокіл» - кінцевої точки нашого маршруту. По дорозі до «Сокола» ми побували на форелевому господарстві, біля будинку-музею митрополита Шептицького, який і подарував місце під забудову табору пластунам ще у далекі роки минулого століття… На оселі нас зустріли судді і ми вирішили  залишитися, тому що квитки на потяг у нас були аж на 6 травня. Судді поїхали і нам прийшлося бути суддями для останніх команд (зі Львова та Бердичева). Пластовий табір потрохи відбудовується.  Цим керує пластун сеньйор з  Австралії Юрій-Василь Нестор 1936 року народження. Нас здивувало те, що він в такому віці добре рухається.  В один з вечорів ми довго спілкувалися з ним, він розповів про те як опинився в Австралії, як там живуть люди, про Пласт та багато іншого. В один із днів ми зробили радиальний вихід на вершину Верхній Сигліс (останнє КП маршруту 3-го ступеню складності), а увечері напередодні великого Свята всіх пластунів – Дня святого Юрія, мене з Андрієм друже Юрій, виховниця Людмила та станичний Сергій  заприсяжили. Ми дуже щасливі, що така важлива для нас подія відбулася на пластовій оселі "Сокіл” та ще й у 100-літню річницю ПЛАСТУ!

Взагалі похід був чудовий. У нас дуже дружна група і чудові керівники. Але - пора вертатися до дому. На потязі ми доїхали до Одеси, а ось на маршрутці  до нашого міста добиралися дуже довго – міст через Царградське гирло розвели...

Пластун-учасник станиці Білгород          Сергій Бурачок  (Єнот) 13 років