День перший. Вранці чекаємо на приїзд Тараса з Леонідом та встановлюємо щоглу на другу байдарку, до якої щойно пошили вітрила. Море штормить. Дочекавшись друзів, пробуємо вийти у море. Байдарка стає «свічкою», але відійшовши від берега – можна йти. Після 12 години шторм вщухає і вирушаємо в путь. На веслах, по доки ще бурхливому морю проходимо 2,5 км. до вузького місця, де можна перейти в Будакський лиман.  Будакський лиман – чудове місце для навчання – він не глибокий, вода спокійна, простори  широкі. А якщо пощастить – можна побачити зграю пеліканів! Перетаскуємо судна, ставимо вітрила. Але вітер ледве дує і Тарас з Леонідом на своїй байдарці на веслах весело кружляють навколо нас, фотографують. Ми теж не довго думаючи знімаємо вітрила і працюємо руками… Тарас навчає правильній техніці веслування. Увечері, досить втомлені повертаємося до бази. Там на нас чекає смачна вечеря, дивимось відео з наших заходів – табору «Чорне море» та інших. П’ятеро з нас – члени проводу табору «Чорне море» і одна учасниця!

День другий. «Хто рано встає, тому бог дає!» Ще раз впевнюємость у справедливості народної мудрості! О 7-й годині вирушаємо в путь. Дує досить потужний вітер - фордевінд - той самий «попутний вітер», якого бажають морякам. Відстань до вузького місця долаємо хвилин за 20. Переходимо до лиману і починаємо заняття. Спочатку гонка до Сергіївського моста, купання на пляжі курорта Сергіївка. Потім, на веслах, проти вітру долаємо відстань до протилежного берега біля с. Беленькое, де у повітрі висять з п’яток кайтів. Але ось один з них упав у воду на середині лиману. Спроби підняти кайт у спортсмена невдалі – у кайта плутаються стропи. Не довго думаючи направляємось до нього. Хлопець, благо має зріст 1м.80см. стоїть по горло у воді і змотує стропи. (Прикинув – мені було б по очіJ). Пропонуємо допомогу і буксуємо його до берега. Якби не ми, йому б прийшлось дрейфувати за вітром до найближчого берега, а він протилежний від місця старту. Грести дуже тяжко, адже проти вітру, і надутий кайт має парусність, та ще й «пасажир» за кормою. «Вигребши» хлопця на берег, і відчепивши «груз» майже летимо далі (відчуття схоже на те, коли преш наплічника кілограм так 30, а потім його скидаєш!). Наздоганяємо друзів, які вже на березі ведуть бесіду з кайтингістами, і Анатолій знайшов серед них однокласника!  Знаходимо трохи дров, адже на вечір заплановано шашлик! Пора йти далі – піднімаємо вітрила  - курс бейдевінд. Під кутом, назустріч вітру. На цьому курсі  вітрила працюють як аеродинамічне крило і судно набирає досить великої швидкості. Тарас вправно керує нашим парусом і оставляє позаду дружній екіпаж. Повертаємось додому вже по морю веслуючи проти вітра. Увечері нас чекала цікава чоловіча справа – приготування шашлику. Сашко готує вугілля у мангалі, Леонід готує м'ясо… А Ірина – національне молдавське блюдо – мамалигу! Ну а потім  маленьке свято на березі Чорного моря! Температура води досягла 30^о за Цельсієм. Щоб заснути у «прокаленій» на сонці вдень будівлі, треба з годину посидіти у воді перед сном. Почуваєш себе як риба у воді… Температура тіла трохи менша за температуру води… В колі друзів прямо у воді ведемо бесіду, фотографуємось – благо фотоапарат Леоніда не боїться води!

День третій. Вирушаємо у путь знову за вітром. Він трохи слабший, але попутний знову сприяє мандрівці! І знову заняття на терені Будакського лиману, подорож до Сергіївки та назад. Міняємо «капітанів», всі пробують керувати парусом. Дії команд стають більш вправними. Увечері втомлені повертаємось на базу. На жаль нас покидають Тарас з Леонідом. Вихідні закінчилися – попереду трудова неділя…

День четвертий. Роз’їзд. З Людою і Ольгою вирішуємо поїхати до мами Ірини, що проживає у с. Плахтєєвка. Відвозимо Іру з дочкою Світланою і допомагаємо бабусі розгрузити привезені у цей день дрова. Така маленька пластова добра справа…

Ось так і закінчився наш невеличкий морський збір на Чорному морі. На жаль у ньому не змогли за поважних причин прийняти участь інші пластуни сеньйори… Можливо через рік ми таки зустрінемось?

Пл.сен. Сергій Лєхан