 Проект "Морська академія - 2017" належить до розділу Три головні обов'язки - українське мистецтво.
Цього року я мав чудову нагоду взяти участь в організації "Морської академії - 2017" на чайці "Спас". Мета цього вишколу - це відновлення українського мистецтва - ходіння на Козацькій Чайці по Чорному морю. Цих десять днів ми жили з учасниками академії та навчали їх морської справи. А саме: як підготувати чайку до походу, будови корабля, ходіння під вітрилами, вахти на кораблі, рятувальних операцій. І все це відбувалося на чайці впродовж десяти днів і зразу впроваджувалося на практиці, де права на помилку не могло і бути.
На чайці я виконував функцію кока. Кок - кашовар. Різниця варіння їсти на суші і на воді є дуже великою і включає такі нюанси, з якими я і ознайомився до початку походу, на основі цього склав меню і закупив харчі. По-перше - вода. Вода в морі є солена і приготувати їсти на ній не можливо. Відповідно кількість води потрібно брати не просто заплановану кількість води, а із виликим запасом, оскільки є небезпека недістатися вчасно до берега. Тому я завжди розраховував кількість води із запасом і проводив централізовану видачу.
По-друге - це саме приготування. Адже під час великих хвиль ми всі мали змогу пережити качку на човні, під час якої тошнило частину команди, а їсти то треба. Ну і інші труднощі до яких ми привикли: постійне хитання під час якого треба нарізати овочі і фрукти та слідкувати, щоб вода не вилилась із казана. Але на додачу до і так незвичного камбузу, вахтовій залозі доводилося час від часу черпати воду з трюму, а також тягати шкоти вітрил для зміни галсу.
По-третє - це відповідна кіькість вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, щоб забезпечити їхню продуктивність праці в різні дні походу та зберегти їхнє здоров'я.
По-четверте, забезпечення овочів і фруктів від гниття, а крупи і сипучі продукти від промокання.
Також я подбав, щоб страви були схожі на ті, якими харчувалися козаки-запорожці: кулеші з пшона, кукурудзянки, юшка, борщ, ну і багато свіжих фруктів і овочів.
Також перед академією зібрав інформацію про мистецтво ведення війни на чайках, звичаї та традиції в поході, будову чайки в 15 ст.Теоретичні знання передавав у формі гутірки, а відчути вони це могли під час походу і перенестися в героїчну добу морських походів.
Ще однією із звичаїв та традицій - організований похід до церки на свято Спаса, де було освячено фрукти й овочі. Це був не просто похід до церкви, а цілий обряд: збирання святкового кошика, одягання в українські строї, похід до церкви, освячення плодів і їх споживання на святковій вечері. Служба в церкві виявилась для нас трохи незвичною, адже всі учасниками походу є християни греко-католицького обряду, а попали ми до церкви православної Московського патріархату, оскільки іншої, як виявилося, в цьому місті і не було . Але це не зупинило нас і не стало нам на заваді, а навпаки ми ознайомилися з їхнім обрядом відправи і намагалися його зрозуміти.
Цих десять днів були і романтичними, але водночас і справжнім випробуванням для кожного з нас. Ця акція дала нам відчути і просто милі хвилі, які билися об борт чайки, але і справжню стихію моря - шторм, в який ми попали в останню ніч табору. Попередні всі гутірки і практичні навики якраз тут змогли виявити наші досягнення, ми успішно причалили до порту Одеси і відчули себе однією справжньою вахтовою залогою.
Підсумовуючи діяльність "Морської академії", ми виокремили додаткові питання для покращення організації та проведення цієї акції.
Я дуже радий, що міг взяти участь в такому проекті, бо чайка і море додали мені як теоретичних знань про мою улюблену добу - козаччини, так і практичної вправності і з чайкою на морі.
Кок - пл.розв. Юрій Садовий |
