1 день (18.08.2014)

Перший день мандрівки на велосипедах в нас почався з міста Ізмаїл. В це місто ми прибули на потязі вночі. Нас зустрів і прихистив директор школи №9, за що наша команда йому дуже вдячна. Наш ранок почався з відвідування пам'яток у місті. Було смішно як наша Ніна фотографувала нас, ставивши свій фотоапарат на таймер а сама за короткий час підбігала до нас. Після того як ми виїхали з міста на наші велосипеди чекало добре випробування на тутешніх дорогах. Ми побували біля пам’ятника Меридіану у Старій Нікрасовці. По обіді ми зупинилися біля дамби, щоб попоїсти. Там ми побачили літаючу рибу в прямому сенсі цього слова. Величезна риба стрибала на стіну дамби на метр у висоту, а місцями було й на цілих півтора метра! Члени нашої команди почали міркування чого вона це робить, врешті решт нам стало просто смішно від того як вона це робить та що б'ється. Товстолобик навіть на нас стрибав та на берег ніби хотів погрітися на сонечку. Після 1 часу після зупинки і смачного обіду ми вирушили у дорогу. Ближче до вечора ми знайшли чудову галявину де знов таки побавилися а Вова навіть спробував порибалити. Ввечері ми нарешті доїхали до м. Кілія. Нас зустріли чудові хлопці та дівчата скаути які займаються екологічною діяльністю. В їхньому центрі ми і заночували.

2 день (19.08.2014)

День почався з мого чергування всім воно дуже запам’яталося бо каша була дуже солона. Шкода цукор не допоміг. І от ми знову вирушаємо в дорогу але у супроводі наших нових друзів. Не дивлячись що наші команди перший день знайомі ми завжди допомагали один одному. По обіді ми доїхали до ще однієї дамби там були місцеві які ловили рибу. І зразу на місці наш керівник викупив у них трохи риби и сказав: Сьогодні на обід Уха! Через декілька кілометрів ми зупинилися біля озера. В ньому ми покупалися, а після купання на дівчат чекала риба яку потрібно почистити. Не знаю як вони її чистили але мені навіть дивитися було шкода. Потім ми поїхали на маленьку екскурсію в м. Вилкове. Його називають Українською Венецією. І ми зрозуміли чому, там були вулиці наповнені водою. Це цікаве місто але у нас з’явилася проблема. Сьогодні 19 серпня і сьогодні свято Медово - яблучний Спас, в місті Вилкове не має своєї пекарні а тому хліб привозний. Я з завгоспом Ніною проїхали пів міста у пошуках хліба але ніде його не має. Після нам пояснили що у свята не привозять хліб. Ніна була шоковано бо де тепер нам знайти хліб, нас врятував керівник Скаутів Кілії Вечеслав Георгевіч, магічним способом він знайшов хліб. Повернувшись з екскурсії нас чекала уха від Сергія Антоновича та Ганни. Після того як усі поїли ми рушили у путь. О 9-й вечора ми приїхали в курортне село Приморське де і зупинилися на ніч на базу спортивного відпочинку “Івушка”.

3 день (20.08.2014)

Сьогодні ми виспалися. І тут почали дівчата заплітатися, от хлопці напевно думали добре що у нас не має довгого волосся. Поївши та набравшись сил ми знову вирушили у путь. Через декілька кілометрів нашій команді прийшлося розділитися. Ми поїхали далі а Кілійські скаути поїхали додому. Нам на шляху зустрілося велике озеро Сасик в якому ми як завжди побавилися та покупалися. На шляху нашої команди було с. Лиман але усі його називали Лимон бо хтось ненавмисно назвав його так. Це село було якесь безлюдне. Після ще одного села Приморське ми знайшли довгоочікуваний колодязь. Там Вова знайшов ріг якоїсь тварини (мабуть корови) і зберіг його. Після проїхавши декілька кілометрів у нас відбувся курйоз - впала Ніна в грязюку, десь пів години я, Ганна, Вова та Влад сміялися та відчищали її. Увечері ми стали на нічліг біля озера Шагани. Сьогодні була найчарівлівіша ніч як би ви бачили ці зорі та чумацький шлях.

4 день (21.08.2014)

Рано вранці наша команда встала деякі збирали намети а деякі чергували. Сьогодні день був цікавим тим що ми пішки з велосипедами на руках перейшли 200-метрове озеро Будури. Це було щось таке чого я в будні дні ніколи б не зробила. А ви хоча б раз проходили через озеро пішки? Відпочивши ми рушили у путь, і що ви думаєте трапився у нас курйоз №2 і як у тій програмі «Ты не поверишь!» знову Ніна заїхала та впала в грязюку - але маленька поправка в лікувальну грязь. Але Ніну це не заспокоїло ми звісно дружній колектив вологими серветками витирали її велосипед та знову сміялися. Ніна ми бажаємо тобі завжди в такі моменти посміхатися а не сумувати тому пробач нас! Після цього інциденту ми поїхали на Камчатку! Так, ви не помилилися, в Одеській області є Камчатка, і Камчатській ріжок був дуже гарний як райський острівок! Після цього ми тримали шлях у село Ройлянка це дуже занедбане село але жінка нас там просто шокувала. Жінка до якої ми зайшли и попрохали води розповіла що у них у селі нема колодязя тому вода привозна і люди виживають хто як може. У неї води не було, але вона заради нас побігла до сусідки і та дала нам відро води. Оце в нас люди такі хороші. Потім вже в селі Жовтий Яр ми зупинилися поїсти у місцевому магазині зі столиками у бесідці. Проїхавши ще декілька кілометрів на ніч ми зупинилися у знайомих вчителів в с. Базар'янка. В ту ніч був дощ тому нам пощастило.

5 день (22.08.2014)

Сьогодні наша команда знову виспалась, вночі був дощ а я забула каску на вулиці і коли я її одягула на мене вилилося трохи води, зібравшись після ми вирушили у путь. Ми вдячні за гостинність нашим друзям з с. Базар'янка. Цей день запам’ятався тим що ми побували на верхівці справжнього маяка! За цей день ми проїхали мало але спусків та підйомів нам вистачило. Спустившись на пляж через декілька кілометрів ми побачили величезний напис як ви усі знаєте «Hollywood» тільки тут в Курортному «Романтика». Після цікавого напису на нас чекав крутий підйом. Потім без пригод, здолавши кілька крутих підйомів, ми доїхали до селища міського типу Сергіївка. Там ми пороїхали по кілометровому мосту через Будацький лиман до моря. А ночівля в нас була в Водо-спортивному реабілітаційному центрі Олімп (Дитячий яхт-клуб). Там нам виділили “сарайчик”. Це напевно шестизірковий сарайчик з підвісними потолками з вмонтованим світлом, туалетом з душовою, кафельними полами, і головне -  охайними ліжечками. Була шикарна кухня з телевізором усі як зачаровані дивилися мультики. Потім усі полягали спати.

6 день (23.08.2014)

Ось і настав останній день подорожі у цей день ми поїхали до казкового парку де нас зустрічала величезна постать Гулівера. В тому парку було усе моє дитинство и я думаю не тільки моє. Кого ми там не зустрічали: Величезного восьминога, Ивасика-Телесика, Космонавта, Робота, Рожевого слона, рибки та інших казкових істот. Сергіївка дуже патріотична майже на кожному будинку ми зустріли український прапор. У будинку центра Олімп ми зустріли кота якого назвали Ігор він був чорний – чорній. По обіді подякувавши за гостинність ми вирушили додому. 5 година вечора ми виїжджаємо у місто з величезними прапорами міста Білгород – Дністровського та України. Нас зустріли у парку Перемоги з оркестром багато людей прийшло привітати нас з поверненням. Це було дуже приємно. Ми пишемося собою що пройшли цей похід. Та до нових пригод…

Цікаві факти які траплялися на шляху

• У нас в Бесарабії є дуже багато патріотичних людей! Нам багато хто з них сигналили прямо з машин бо ми везли Український прапор! Ми порахували, що тільки з села Шабо до міста Білгорода–Дністровського було 53 гудки чи знаки підтримки!; Назви всіх міст розмальвані кольорами Українського прапору!

• За весь похід ми з’їли 7 морозив;

• 1 нічліг у наметі, всі інші безкоштовно надали добрі люди!;

• Жодного купання в морі (хоча воно було поруч);

• 6 фотоапаратів (з 2 телефонами);

• 60 км. подолано на 4 день;

• 2 перегляди телевізора (5,6 день);

• 11 падінь Ніни (нестрашнихJ);

• Здолали 280 кілометрів;

• Здобули безліч друзів!

Дякуємо спонсора нашої мандрівки, приятеля ПЛАСТУ Віктора Андрєєнкова, який не тільки повністтю профінансував нам мандрівку, але й ремонт та обладнання наших велосипедів! А на фініші вручив нам цінний подарунок – набір сучасного велоінструменту та засобів для догляду за нашими двоколісними друзями!

Пл.уч. станиці “Білгород”             Крамаренко Марина