Ура! І ось знову настав той самий день – 6  липня, якого я чекала так довго і з нетерпінням. Саме я сьогодні нарешті вже в п'ятий раз вирушаю в цей красивий ліс, до теплого моря з чистим піском - у веселий і цікавий табір. Ось тільки не як учасниця - на цей раз я їду як виховник. Забавно виходить – ніхто не повірить дівчинка у віці 14 років  і виховник у хлопчиків!  Та це дуже цікаво і приємно, що мені довірили. Саме такі відчуття переповнювали мене в останню ніч перед  від'їздом.

Табір наш проходив на тому ж дивному місці недалеко від Лебедевки. Ось нарешті ми приїхали на місце, вийшли з автобуса і вдихнули це чисте, м'яке морське повітря. Мені дуже хотілось побачити своїх старих і добрих друзів. Ми вивантажили спорядження і перенесли його на наше старе місце.  Всі активно взялися за роботу – хто пішов в ліс по дрова, хто обладнав вогнище. В кожного є своя робота - ми бувалі туристи, пластуни і нам не звикати. Найменші діти, які вперше пішли в ліс збирати дрова, були не дуже задоволені і втомилися, але їх утішало те що я увечері пообіцяла повести їх на морі. Ну що ж пообіцяла - треба тримати слово! Увечері ми дружно попрямували купатися!

Цього року було  всього 13 команд з різних куточків України і з Молдови.  Діти були трьох вікових категорій – юнги 9-11 років, матроси 11-14 років, і старші матроси 14-16 років, і звичайно ж морські вовки від 18 і до…. Тематика табору відповідала цим назвам «Пірати Чорного моря»

Пройшов тиждень нашого табору, багато цікавого вже позаду і звичайно ж все найцікавіше попереду. Було «дуже круто», говорили наші юнги, пробуючи кашу, яка підгоріла, дуже пахла кавою, адже готували вони її самі! А ще мокрий рушник, який лежав під спальником - нібито сушився.  А чай ми пили з «бегемотом», так, саме з «бегемотом», а не з бергамотом. Мабуть мені новаків не зрозуміти - на те вони і діти...

Залишилося 7 днів до кінця нашого табору, зовсім не віриться. Наше насичене життя іграми скоро закінчиться. Ігри були у нас щодня - інтелектуальні, спортивні. Стежка «Молодого корсара» - це спортивна і захоплююча гра для хлопців і дівчат старшого і середнього віку. Тут був вертикальний спуск з обриву по мотузці, паралельки, етап «метелик», чесно сказати  траса не з легких. Цього року я вперше брала участь в цій грі і зайняла 1 місце серед дівчаток – це говорить про багато років тренувань. Також дуже  багато ігор були на воді.

Всім запам'яталася традиційна «Стежина Хитрого Лиса». Тут довелося проявити всі свої знання і уміння, пройти випробування і на воді і в лісі, шукати піастри і діставати свій одяг на плоту в морі, дертися по «трапу» на 15 метровий обрив і долати справжні джунглі урочища Лебедёвка…

І ось настав день прощання. Стояли ми на закритті нашого табору з грамотами, заробленими  в змаганнях та іграх. При знятті прапора, капають сльози по обличчю і відчуття мене переповнюють, думки всякі в голові крутяться, а раптом ми більше не приїдемо сюди? А може ми не відчуємо більше смаку каші з ароматом кави? Відганяю ці думки, збираюся і посміхаюся. Не переживайте - рік пролетить дуже швидко і незабаром ми повернемося сюди знову! Ну що друзі, до нових зустрічей!

І величезне спасибі організаторам за цей чудовий і цікавий табір!

Учениця 9 класу міського ліцею,

пластунка-прихильниця                          Карина Деде

Рассказ о лагере младших пластунов станицы Белгород-Днестровский

Ура! И вот снова настал тот самый день – 6  июля, которого я ждала так долго и с нетерпеньем. Именно я сегодня наконец-то уже в пятый раз отправляюсь в этот красивый лес, к теплому морю с чистым песком, короче в веселый и интересный лагерь. Вот только не в качестве отдыхающего, а в этот раз я еду как руководитель. Забавно выходит – никто не поверит девочка в возрасте 14 лет  и руководитель у мальчиков.  Да это очень интересно и приятно, что мне доверили. Именно такие чувства переполняли меня в последнюю ночь перед  отъездом.
Лагерь наш проходил на том же чудесном месте недалеко от Лебедевки. Вот наконец-то мы приехали на место, вышли из автобуса и вдохнули этот чистый, мягкий морской воздух. Мне оченьхотелось увидеть своих старых и добрых друзей. Мы выгрузили весь наш багаж и перенесли его на наше старое место.  Все активно принялись за работу – кто пошел в лес по дрова, кто оборудовал кострище. У каждого есть своя работа - мы опытные туристы, пластуны и нам не привыкать. Самые маленькие дети, которые впервые пошли в лес собирать дрова, были не очень довольные и устали, но их утешало то, что я вечером пообещала повести их на море. Ну что же пообещала, значит надо держать слово – вечером мы дружно направились купаться!

В этом году было  всего 13 команд с разных уголков Украины и с Молдовы.  Дети были трех возрастных категорий – юнги 9-11 лет, матросы 11-14 лет, и старшие матросы 14-16 лет, и конечно же морские волки от 18 и до…. Тематика лагеря соответствовала этим названиям «Пираты Чёрного моря»
Прошла неделя нашего лагеря, много интересного уже позади и конечно же все самое интересное впереди. Было очень круто, как говорили наши юнги на кашу, которая подгорела, очень пахла кофе, а ведь готовили они ее сами. А еще мокрое полотенце, которое лежало под спальником, якобы сушилось.  А чай мы пили с «бегемотом», да, да именно с «бегемотом», а не с бергамотом. Видимо мне малышей не понять - на то они и дети. Осталось 7 дней до конца нашего отдыха, совсем не верится. Наша насыщенная жизнь играми скоро закончится. Игры были у нас каждый день - интеллектуальные, спортивные. Тропа «Молодого корсара» - это спортивная и увлекательная игра для ребят и девчонок старшего и среднего возраста. Здесь был вертикальный спуск с обрыва по веревке, параллельки, этап «бабочка», честно сказать  трасса не из легких. В этом году я впервые принимала участие в этой игре и заняла 1 место среди девчат – это говорит о многих годах тренировок. Также очень  много игр было на воде.
Всем запомнилась традиционная «Тропа Хитрого Лиса». Здесь пришлось проявить все свои знания и умения, пройти испытания и на воде и в лесу, искать пиастры и доставать свою одежду на плоту в море, карабкаться по «трапу» на 15 метровый обрыв и преодолевать настоящие джунгли урочища Лебедёвка…

И вот настал день прощания. Стояли мы на закрытии нашего лагеря с грамотами, заработанными  в соревнованиях, играх. При снятии флага, капают слезы по лицу и чувства меня переполняют, мысли всякие в голове крутятся, а вдруг мы больше не приедем сюда? А может мы не почувствуем больше вкуса каши с ароматом кофе. О, нет! Я собираюсь и улыбаюсь. Не переживайте год пролетит очень быстро и вскоре мы вернемся вновь сюда. Ну что друзья, до новых встреч!

И огромное спасибо организаторам за этот дивный и интересный лагерь!

Ученица 9 класса городского лицея                           

пл.прих.           Карина Деде