З 1 по 3 травня, пластуни міста Білгород-Дністровський відкрили таборовий сезон традиційним заходом – Святом Весни. Свято встановлено на честь опікуна Пласту – святого Юрія.

В рамках святкування відбулося 2 заходи – 50 кілометрова мандрівка гуртка «Очеретяні коти» на байдарках з Білгорода-Дністровського до місця таборування 2009 року – в урочище «Лебедівка», та виїзд дівчачого гуртка «Виноградна лоза» до смт. Южний де зібралися пластуни Одеси та Кіровограда (кер. В.Гавриленко).
Ми розповімо про водну мандрівку. Коли від групи, що збиралася на мандрівку «Стежки Героїв» у Карпати лишилося тільки 3-є (інші через економічні проблеми не змогли знайти кошти, та й обіцяні спонсори десь пропали) ми вирішили замінити маршрут на місцевий, та ще й водний. Дуже вдячні командиру прикордонників, який не зважаючи на нашу «наглість» надати дозвіл виходу на воду за день до виходу – дозвіл надав! Залишилось трохи переробити розклад харчів, проклеїти проблемні міста в байдах і ми готові до виходу… До останнього дня слідкуємо за прогнозом погоди. Нічого доброго він не обіцяє – дощ, дощ, і знову дощ…
Досвід водної подорожі в дощ у нас вже був – восени. Вийшовши 4-ма байдами надіялися що він вщухне. Але дощ тільки посилився, ще й вітер. Пройшли кілометрів 5 до «Білої горки» змокли, змерзли та на 2-х таксі втекли додому.
Але цього разу трапилось чудо! Обіцяний дощ вилився за день до від’їзду, а вранці з’явилося сонечко! 
1 травня о 10:00 стартуємо, заклеївши 10-тисантиметрову дірку яка з’явилася після невдалого витягування байдарки з вікна оселі. Дністровський лиман на цей раз щиро вітає нас чудовою водою. Швидко проходимо порт, потім «Білу горку». Все добре. Ось і церква у центрі с. Шабо. За дві години зупиняємося на обід за с. Шабо навколо траси Всеукраїнських змагань з авторалі. Завтра змагання, але мимо нас постійно проносяться авто, готуючись до змагань. 
Підкріпившись, вирушаємо далі і вже за годину ми біля моста, де треба переносити все спорядження у сусідній Будакський лиман. Охоронник колишнього кефалевого господарства дозволив нам використати човен, з якого ми швидко загрузили спорядження у байдарки і вирушили далі по каналу минаючи «лабіринти» з вудочок місцевих рибалок. Далі головна проблема – не сісти на мілину. Знаючи ці міста ми швидко знайшли необхідну протоку і по ній поміж стінами з очерету  вийшли на широкі водні простори що ведуть до смт. Сергіївка.
По дорозі натрапили на величезну, зграю пеліканів, які побачивши нас велично злетіли в небо описавши коло навкруги нас, та піднімаючись все вище і вище! Пройшовши останні будинки Будацької Коси, ми причалили до берега і стали на ночівлю.
Газар – дорослий член команди (до речі один з перших наших вихованців, скаутів 1991 року, який на кілька днів приїхав з Пітера і попав у нашу подорож) назбирав равликів та на них наловив бичків. Тому вранці нас ждала смачна юшка. Вночі трохи накрапав дощ і зараз погода вже не так балувала нас. Є вибір – 30 хвилин морем – і ми на дачі біля моря! І ніяких проблем! Другий варіант – вперед по плану! Голосуємо одноголосно за варіант 2!
Об 11-00 вирушаємо в путь. Хмари заповнили небо, іноді накрапає дощ. Але одяг з мембранної тканини дозволяє без проблем продовжувати маршрут. Проходимо під півтора кілометровим Сергіївським мостом наближаємося до с. Курортне. Раптом виходить сонечко – саме час організувати обід! Причалюємо в екзотичному місці на вузькій косі що відділяє море і лиман. Розпалюємо примус – 50 хвилин і ми пообідали. Ловимо останні промені Сонця.
Тільки но вийшли – пішов дощ. Ідем до Курортного. Попереду канал, що з’єднує море і лиман. Заходимо в нього, але обносити спорядження все ж приходиться – канал перекритий дощатими загородками.
Невеличкий пірс що виходить у море дозволяє нам «безболісно» заскочити у море. Але треба діяти швидко і злагоджено, інакше хвиля заллє судно, а це у травні не дуже приємно. Посадка вдається, віддаляємось від берега – тут спокійніше, але різниця з лиманом є – відчувається качка. Швидко звикаємо до нових відчуттів. Невеличкий попутний вітер та морська течія (ніколи б не подумав що така сильна буває!) сприяє нашому подальшому плаванню.
У Курортному заходимо у зону високої 20 метрової кручі, яка веде аж до с. Балабанка, де знижується десь до 5-ти метрів. Лиману тут звісно вже нема – можна йти тільки морем! Нам знову везе! Море ласкаво пускає нас далі! Був би шторм, хоч малий – подорож прийшлось би закінчити! Фотографуємось на фоні маяка проходимо довгі кілометри вздовж кручі. Тут треба проскочити і не бажано ночувати – якщо заштормить, дітися з маленького пісчаного пляжу буде нікуди. Глиняна 20-метрова круча – неприступна. Знову накрапає дощ. Але настрій веселий, вже ясно – ми сьогодні будемо на місці нашого таборування у Лебедівці! У Балабанці заповнюємо ємкості для води і пройшовши ще 3 кілометри вздовж високих берегів причалюємо в урочищі Лебедівка.
Ставимо табір, сушимо на вогнищі мокрі речі, вечеряємо. Тільки лягли спати – дощ! І на всю ніч! Але він нам вже не страшний. За домовленістю до нас приїде на мікроавтобусі тато нашої пластунки Карини Деде. Жаль тільки не змогли провести повноцінну дньовку у лісі, зробити розвідку місцевості для майбутніх теренових ігор! 
 Як керівник групи хочу сказати – команда показала себе з найкращого боку, пластуни впевнено здолали всі труднощі і за 2 дні замість запланованих 3-х дісталися кінцевого пункту мандрівки!
Склад команди: Артем Носуленко, Олександр Чумаков, Дмитро Симиненко, Олександр Філіппов, Газар Газарьянц, та автор статті Сергій Лєхан.
Про Свято Весни
Свято Весни для пластунів має особливе значення, адже це перше таборування у році. Традиційно, на ньому пластуни перевірять свою практичну та теоретичну підготовку до літніх таборів. Цікаво, що цьогорічне Свято Весни відбувається в рамках святкування 20-ти ліття відновлення Пласту в Україні. Саме тому пластуни всієї України матимуть певні спільні елементи програми.
Довідка про святого Юрія
Святий Георгій народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму, часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Георгій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора. Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Георгій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька – християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.Для пластунів св. Юрій став зразком непохитності віри, доброти та відважності.