До дня Українського Козацтва вперше в Білгород-Дністровському районі була організована пластунська дослідницька веломандрівка школярів Випасненської ЗОШ № 2. Провели її Б-Дністровський клуб мандрівників «Вершина» та станиця «Бєлгород» -Національної Скаутської організації ПЛАСТ, діяльність якого набирає обертів в місті та районі.

О 8.00 в суботу від будинку культури с. Випасного стартувало 10 школярів (серед них 4 пластуни, які і придумали цей похід - гуртковий пл.прих Артем Носуленко) та 2 дорослих членів ПЛАСТу - пл.сен.прих. Кривенко Анатолій шкільний вчитель наших пластунів та пл.сен.прих. Гавриленко Валерій, полковник Українського козацтва. Супроводжували нас на авто пл.сен.прих Лехан Сергій та пл.сен.прих Лехан Людмила, які як досвічені скаутмайстри надавали необхідну допомогу. На жаль ДАЇ відмовилось робити для дітей безкоштовне супроводження… Вся ця група вирушила на велосипедах до с. Старокозачого з метою вивчення козацьких поселень.
Дорога була нелегкою - дув зустрічний вітер, проте ці діти та дорослі не з тих, хто боїться труднощів і проводить вихідні біля телевізора. За плечима деяких із них спортивна подорож по Криму, 50-км піший перехід по «Поясу слави» м. Одеса, інші змагання. За 3 години вони подолали майже 30 км. Нагадаю скаутська метода виховання дітей серед природи та шляхом мандрівок має на меті виховання справжніх лідерів. Прибувши в село діти отримали завдання за 45 хвилин зібрати інформацію від жителів про їх село, та про тих козаків, які тут жили - чи це були мазепинці, чи некрасовці (противники російського царизму), чи задунайці та чорноморці - його захисники). На жаль нічого подібного місцеві жителі не знають. Хоча називались конкретні козацькі роди та сім`ї. Майже половина з опитуваних виявились нігілістами та люмпенами - їм було паралельно до всього цього, і ставились злякано чи навіть агресивно до питань Випаснеських школярів. Зате в питаннях про голодомори, з-за яких іде інформаційна війна в Україні, жителі надали набагато більше інформації. Щодо 1933-го однозначне «у нас не було», і навіть «король румунський Михай нас врятував». Про 1946-й рік в с. Старокозачому є свідчення канібалізму, щодо власних дітей. Попри прийняту ностальгію за СССР - було достатньо глузувань та байок про «советский народний» режим. Діти писали інформацію в зошити, на мобільні телефони і зараз є над чим подумати місцевим історикам . Надалі був шлях назад - дув попутний вітер… За 2 години добрались до Випасного.
Згідно пластових правил пластуни провели відкриття та закриття мандрівки виконуючи Гімн України та Гімн ПЛАСТу (до речі, в яких школах діти не слухають, а співають Гімн?), керування групами проходило за реальним молодіжним самоуправлінням, дорослі мали мінімум впливу. Однак дорослі пластуни вручили дітям подарунки які надані відділом молоді та спорту райдержадміністрації (начальник Раїса Д`яченко ). Тепер юні козаки–розвідники Випасного мають велосипедні рукавички, електросигнали та медалі за перемогу у велопоході. На радість дітям- чому сь всі отримали медалі з 1 місцем!? Адже всі були першими, і це було вперше. Пластунський рух розростається. На тому тижні був військово-туристичний табір, скоро «школа безпеки». Однак бути пластуном нелегко, але цікаво. Це дійсна альтернатива вулиці, телевізійній субкультурі та нігілізму колективної моралі. Хотілося б щоб виховання дітей та молоді на козацьких традиціях було по справжньому козацьким, українським та цікавим замість помпезних засідань чиновників та козаків у нафталінових мундирах, з нагородженням один одного картонними грамотами та металевим значками за неіснуючі здобутки у справі розбудови української держави та виховання молоді. І шкільні розповіді на уроках були більш реальними - адже у нас є своя історія, і вона ще не вивчена. Аккерман та Білгород - це величезний пласт невивченої історії, і яку вивчає наш Пласт.