Позаду XII Всеукраїнський збір скаутів «Чорне море». У зборі взяли участь близько 300 дітей і дорослих. На цей раз нас відвідали по три команди з Луцька і Одеси, команди з Києва, Берегово (Закарпаття), Запоріжжя, Кузнєцовська (Рівненська обл.), Кіровограда, Алчевська. Наш регіон представляли: Білгород-Дністровський, Випасне, Тузли, Базар’янка. Вперше нас відвідала група з Арциза.

На зборі були присутні команди «Чинтер» - з
Одеського інтернату для дітей-сиріт «Забіяки» - Тузловський НВК і команда
Алчевського притулку для неповнолітніх – «NEXT». Так само була присутня команда «Одеса-тур» - що зібрала малоpбезпечених дітей м. Одеса.

Збір проходив в місці, де ми проводили свої перші
табори з 1998 року – на краю Лебедівського урочища. Після довгих роздумів, ми вирішили повернутися на старе місце, де нам не так заважатимуть «дикі туристи».

          комендант табору                               Сергій Лєхан

Збір
скаутів «Чорне море»

Цього року наш табір  в урочищі «Лебедівка» був особливий. Ми стали
справжніми скаутами, вступивши в Національну скаутcьку організацію   України «Пласт», яка влітку цього року прийнята у Всесвітню організацію скаутів! І тема нашого табору була: «Пласт - це велика гра».

Освячення табору

Коли ми приїхали на нове місце, то відразу почали оглядатися. Потім,  поставивши табір, займалися побудовою туалетів і устаткуванням табору. У перший день було важко, але потім звиклися. Перша лінійка була не дуже зрозумілою, і ми лише вчилися, як правильно стояти по команді «Струнко! До правого рівняйсь!»

                       Станиця "Бєлгород" - наші дівчата!

Перші заняття були теж трохи незвичні. Треба було через кожні півгодини по свистку переходити від одного вчителя до іншого, вивчаючи то музику, то орієнтування і медицину, то стройову підготовку. Але пройшло все добре.

На першій лінійці всього табору було дуже весело. Бо коли бунчужний сказав «До правого рівняйсь! Струнко! До звіту глянь!» Ніхто нічого не зрозумів і всі стояли як овечки. Але потім все налагодилося.

                               Заняття з теми "вузли"

Проходила гра «Тарзан» Це гра лише для хлопчиків, які уміють поводитися з карабіном і мотузкою. Артём Носуленко з моєї групи зайняв 3 місце. Коли він прибіг до фінішу, то сказав що пройшов би цю трасу ще разів
десять, так йому сподобалось! За проханням досвідчених у спортивному туризму дівчат вони також були допущені до змагань. І у результаті абсолютною (серед хлопців і дівчат) чемпіонкою стежки «Тарзана» стала учасниця всіх наших таборів, інструктор табору по спорту Ардашева Олександра!

                       Змаг "Стежина Тарзану" (дівчата)

А потім була гра і для дівчаток «Амазонки» У ній
брала участь, Сейз Галя і її мустангом був Даниленко Альоша. Важко довелося мустангові на трасі, він, несучи свою господарку, намокнув і вимазався у грязюці.
А у нашої амазонки в найвідповідальніший момент зламався лук. Хоч вони і не зайняли призового місця, зате вражень залишилося багато!

                                         На стежині Тарзана...

Було ще багато цікавих ігор, наприклад «Нитка Аріадни» або «Мотузковий капкан». Також була стежка для «Чайників». Це теж що і «стежина Тарзана», але набагато легше, де діти повинні навчитися, як працювати з карабінами і мотузками. Увечері на дружному вогнищі був конкурс моделей. Але не такий як раніше. Команди у складі 3 чоловік повинні були за 15 хвилин придумати костюм з газети. Заздалегідь про це ніхто не знав. Нашим «стилістам» це вдалося куди краще за інших. Було дуже смішно і весело!

Гість нашого табору, пластун Іван проводив теренові ігри з дітьми і одна з них «Розвідники». Вона полягала в тому, що дві групи дітей воюють з водяними пістолетами один проти одного. Вони повинні добути якісь документи,  але так щоб їх не «підмочили», тобто не «вбили». Мені було дуже смішно, коли я побачила, які повертаються діти з гри! Мокрі, всі в траві та грязюці, але такі веселі і задоволені.

                              Розмова з прикордонниками

Увечері була «Велика ватра». Зібрався майже весь табір і до самого відбою ми співали наші улюблені пісні. Заразом це була і підготовка до майбутньої гри «Музична скринька» Інтелектуальна гра цього року була присвячена музиці. Командам були роздані пісенники, та проведені заняття по музиці. На «музичній стежині» нас чекали складні, цікаві і смішні питання. На одному з етапів треба було виконати мелодію, що дісталася за жеребкуванням, за допомогою спеціально підібраних суддями скляних пляшок з різним «звучанням» і ударної палички.

Наступного дня була гра «Сліпий орієнтувальник». Виявилось, що багато дітей не вміють користуватися компасом! Довелося на подальших заняттях наверстати цю «проблему» знань!

         Рукопашний бій демонструють бійці-прикордонники

Дуже цікавим, особливо для хлопчиків, був приїзд до нас в табір прикордонників. Вони показали нам зразки сучасної зброї, розповіли про його вживання, показали, як розбирається зброя для чищення, розповіли історію прикордонних військ. Потім був показаний захват умовного зловмисника за допомогою службового собаки. Але найцікавішою була демонстрація елементів рукопашного бою бійцями спец-підрозділа прикордонників!

                               Стежина Хитрого Лиса...

І нарешті найголовніша гра - стежка «Хитрого Лиса». Наша команда довго чекала своєї черги, але коли прийшов час йти на старт,  у всіх тремтіли і руки і ноги від переживань. Було багато нових і цікавих етапів. Наприклад, етап «Телескопічна вудка» - це просто клас! Треба з декількох палиць зв'язати одну довгу палицю і на кінець прив'язати гачок. На певній висоті над землею висить в'язка ключів, потрібно дістати їх за допомогою вудки. Якщо дістали, то з безлічі ключів треба знайти один який відкриє замок на дереві. Нам вдалося пройти цей етап швидко. Так само був наш найулюбленіший етап «Мишоловка». Напевно всі діти, та і дорослі (як це вам не здасться дивним) люблять вимазатися  в глині, а потім пірнути в море! В кінці стежки, пробігши по піску, ми видихалися, але все-таки до останнього етапу дійшли. На ньому треба було із зав'язаними очима встати напроти кілочка, розкрутитися, зробити 3 кроки вперёд, зняти пов'язку і закинути кільця на кілочок. Цей етап  нам теж вдався. Багато було етапів на подолання завалів, переправ, завалених дерев, ну і звісно - «крутий спуск» до моря. Прибігши до фінішу, ми із спокійною душею зітхнули. А на лінійці дізнались, що зайняли 3 місце.

Нагороджував нас спонсор Білгород-Дністровської команди, народний депутат Сергій Кузнєцов.

Коли виїжджали, було дуже сумно, і я навіть розплакалася. Не хотілося розлучатися з ріднимиі навіть ставши рідними друзями. Всю дорогу їхали мовчки і кожен думав про своє. Приїхавши в місто і розвантажуючи речі, ми згадували, як тільки недавно виїжджали звідси. Приїхавши в клуб і розвантаживши речі ми сказали наше дружне «Допобачення!» і розійшлися  по будинках.

Я вважаю, що кожен з нас ще згадує і розповідає своїм родичам про цей  чудовий табір Чорне море 2008!

 
м. Білгород-Дністровський