Цього літа я знову брала участь в
скаутському джемборі «Чорне море» в Лебедівці, який уже 13 рік поспіль
проводить Білгород-Дністровський клуб мандрівників «Вершина» та станиця
«Білгород-Дністровський» Національної скаутської організації «ПЛАСТ».
В Лебедівці неймовірно гарна природа:
ліс, море, урвища… Це змушує замислитись над тим, що все ж таки ми називаємо
щастям? Пробувши два тижні в таборі, я зрозуміла, що для мене щастя - це жити
серед природи, лазити по линвах, спілкуватися з людьми, що поділяють мої
інтереси. Щастя - це жити без телефонів, телевізорів, комп'ютерів. Про це люди,
які не були в таборі, навіть не замислюються.
В Лебедівці у нас не було вільної
хвилинки, щоб згадати про міське життя. Ранок наш починався з зарядки, потім ми
їли кашу «з димком», приготовану черговими на вогнищі. Хочу сказати, що їжа,
приготована на вогнищі, набагато смачніша за домашню! Як не дивно, та це -
факт!!!
Після сніданку шикування делегацій на
лінійці, де організатори повідомляли план роботи на день, перелік занять, ігор
та конкурсів. А ще під час лінійки вітали іменинників! Їх спочатку міцні хлопці
піднімали на стільці стільки разів, скільки років виповнилося, а потім - на
останньому «злеті» - обливали водою просто з відра! Відчуття -ніби буря на
морі!
Після цього починалося найцікавіше -
купання в морі, ігри в лісі, на воді, на пляжі. Мені особисто дуже сподобався
конкурс створення фігур з глини та піску. Тематика була морська. Яких тільки
кораблів не з'явилося на пляжі в той день: і піратські шхуни, і козацькі чайки,
і навіть «Титанік», що тоне!
Щодня проводилися різноманітні
змагання, інтелектуальні та спортивні ігри. Всі вони були об'єднані спільною
темою (цього року була тема «Пірати Чорного моря»), тож і ігри були дібрані
відповідно до теми. Пошуки скарбів, «чорні мітки», піастри і «Веселий Роджер»
переслідували нас всюди! Але наші пірати були добрі, веселі і ніякої шкоди не
чинили.
Ввечері відбувалися пісенні конкурси і
конкурси «піратських розваг»! Навіть репетиції
до конкурсів були дуже веселими!
На вечірках звучали пісні,
демонструвались прикольні інсценівки різної тематики, навіть політикам та
олігархам дісталося на переливки за те, що дозволили затіяти «стройку века»
поблизу нашого тихого й спокійного до цих пір місця розташування табору:
згребли мільйони кубометрів землі та почали завозити бетон...
Дуже сподіваємося, що це будівництво не
знищить чудовий осередок природи, єдиний у своєму виді, на узбережжі посеред
бессарабських степів, ліс «Урочище Лебедівка».
Після вечірніх заходів ми відвідували
інші загони, знайомилися і знаходили нових друзів, співали під гітару біля
вогнища.
Табір «Чорне море» - це саме те місце,
куди хочеться знову і знову і звідки їдеш зі сльозами на очах...
До нових зустрічей в Лебедівці!
Учениця 9 класу Білгород-Дністровського
НВК - ліцей
